- У Криму ухвалили Програму розвитку виноградарства й виноробства до 2025 року
- Дбаючи про сад
- Стане майже у вісім разів більше
- Одна з проблем галузі виноградарства та виноробства
- ВИНОРОБНА ГАЛУЗЬ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Минуле, сучасний стан та перспективи розвитку виноградарства Закарпаття
В Закарпатті виноградарство та виноробство - провідні галузі сільського господарства. Цьому сприяють кліматичні та природні умови низинної та передгірної зон регіону. Однак останнім часом аграрна галузь, у тому числі й виноградно-виноробна, перебувають у глибокій економічній кризі. Тож для стабілізації діяльності та розвитку підприємств терміново необхідно вжити радикальні заходи.
Закарпатська область – унікальний природно-географічний регіон України, де створено засади багатоукладної економіки, які при цивілізованих механізмах регулювання можуть забезпечити поступове економічне зростання. Тут з давніх давен вирощували виноград, згадки про це є ще з ІІІ століття.
Перші кочові племена угорців, які прийшли зі сходу в Дунайську улоговину на початку Х ст., очевидно, завезли середньоазіатські пізні столові сорти винограду. Після навали орд Батия виноградники в Закарпатті було повністю знищено. Та 1254 р. угорський король Бейла ІV для заселення спустошеної місцевості запросив німецьких та італійських виноградарів. Він надав колоністам і населенню краю права закладати виноградники, виготовляти і продавати вина, звільнивши їх на 10 років від податків і церковної десятини.
У ХІІ-ХV ст. значна частина виноградників належала монастирям. З першої половини ХVІ ст., коли східна частина Угорщини відійшла до Османської імперії, і до ХVІІ ст. виноградарство в регіоні розвивалося під впливом виноградарських районів Причорномор’я. З Малої Азії і Балкан завезли такі сорти як Чауш, Карабурну, Фурмінт та інші. Тоді ж з’явилась висока дерев’яна опора – „лугош”.
Після Корлавецького миру (1699 р.) закінчилося майже двовікове турецьке панування в Угорщині. Виноградарство краю стало розвиватися швидкими темпами. Вина Закарпаття експортують в Пруссію, Польщу, Росію. особливо славляться середнянські вина (с. Середнє Ужгородського району). Частина виноградників у с. Середнє належало російському царю Петру І., а у с. Чертеж цього ж району були царські винні підвали.
Документів, які б розкривали середньовічний стан розвитку виноградарства краю, на жаль, залишилось небагато. За даними О. Філіпова, на кожній горі довкола Мукачева, де вирощувався виноград, - на Великій, Поповій, Павловій - існувало окреме товариство виноградарів, яке обирало свого старосту і секретаря, а також мало власну печатку. Без дозволу керівництва такого товариства, що проводило майнову оцінку і видавало відповідний документ, власник виноградника не міг самовільно продавати свою земельну ділянку. На Чернечій гірці знаходилися монастирські виноградники, які за десятину врожаю здавалися для обробки мешканцям міста. Пізніше виноградники з’явились на горах Мала, Замкова, Кам’яна, Лавочко і Галіш.
Розширення земельних площ міста, відведених від виноградники, сприяло активному залученню до вирощування винограду мешканців навколишніх сіл, які орендували у місцевих дворян і громадян земельні ділянки. У ХІХ ст. виноградарство Закарпаття розвивається під впливом Франції, Італії, Німеччини, з яких завозиться садовий матеріал, запозичується агротехніка. Разом із садівним матеріалом у 70-х роках була завезена і філоксера, яка знищила всі кореневласні виноградники на площі 2700 гектарів.
Відновлення виноградників щепленими саджанцями і сортами ізабельної групи, завезеними з Америки, починається з 1885 року. З 1919 по 1938 роки, коли Закарпаття входило до складу Чехословаччини, площі виноградників становили 4,5 тис. га, а на час возз’єднання Закарпаття з Україною їх площа зменшилась до 3,5 тис. гектарів.
Масові посадки виноградників почалися після колективізації. Було створено закарпатський винтрест, якій опікувався розсадницькою базою. І вже у 1953 р. площі під виноградниками зросли до 5400 гектарів. У 1960 р. виноградники (без індивідуального сектора) займають вже 14,5 тис. гектарів. Будуються нові винзаводи з автоматичними лініями, здатними випускати вина в пляшковому розливі.
З 1965 р. площі виноградників знову скорочуються. Низька оплата праці на виноградниках у колективних господарствах призвела до дефіциту робочої сили в цій галузі. Тому весь комплекс робіт з догляду за виноградниками виконувався на 40-50%, що спричинило прискорене їх знищення. Так, у 1982 р. їх було 11,7 тис. га; 1985 р. – 10,1 тис. га; 1995 р. – 5,4 тис. га; 2002 р. – 5 тис. га; 2007 р. – 4,8 тис. гектарів. Керівники багатьох господарств почали списувати їх як нерентабельні, що і зумовило значне зменшення площ під культурою.
Крім цього, однією з причин скорочення площ залишається висока трудомісткість вирощування винограду через низький рівень його механізації. Адже значна частина техніки виробляється за межами України і є досить дорогою для господарств.
Підвищення цін на машини, обладнання, матеріали та енергоресурси, а також інфляція і високі відсотки за кредити при одночасному зниженні прибутку та купівельної спроможності господарств привели всю галузь до занепаду. Кредитування було припинено, а „плаваючі” банківські відсотки продовжили зростати, що не дозволяло своєчасно погашати кредити. Внаслідок цього зросла кредиторська заборгованість підприємств, поглинаючи всі отримані кошти, які надходили від реалізації.
В „перебудову” галузь увійшла в ослабленому стан. У результаті збільшення діючих і введення нових податків виноградарським і виноробним господарствам від реалізації продукції залишилось 10% коштів замість 38%, як це було до 1985 року.
Однією з найважливіших проблем подальшого розвитку виноградарства є удосконалення форм власності та організації виробництва. Світовій досвід показує: у виноградарстві інших країн існує багато варіантів приватної і спільної власності, а також різні форми їх поєднання. Скажімо, у Франції, Швейцарії, Італії широко розповсюджені дрібні (3-5 га) особисті виноградарські господарства, невеликі винзаводи та підвали для зберігання вин. У Франції існують і великі володіння (250-300 га) з власною переробкою. У США та Іспанії виноградарі нерідко передають сировину для переробки на найближчі винзаводи.
У Закарпатті, так як і в усій Україні, до появи міцного фермерського прошарку на основі посадки нових приватних плантацій, доцільно йти шляхом створення акціонерних товариств.
Міністерство аграрної політики України прийняло Програму розвитку виноградарства в Україні на 2005-2010 роки. Нею передбачено конкретні заходи:
- закладання виноградників проводити з повним дотриманням технології, передбаченої в проекті;
- запровадження нових технологічних рішень, які передбачають зменшення енергозатрат і зниження собівартості продукції;
- чітке впровадження інтегрованого захисту виноградних насаджень від шкідників і хвороб із застосуванням сучасних високоефективних пестицидів;
- покращення сортового складу виноградників шляхом реконструкції та заміни малоцінних сортів на нові високопродуктивні і високоякісні сорти з підвищеною стійкістю до хвороб і морозів.
Згідно з Програмою у Закарпатті заплановано посадити у 2005-2010 рр. 960 га виноградників. Та для цього потрібно мати, насамперед, достатню кількість підщепного матеріалу. Але аналіз стану виноградного розсадництва свідчить, що головними причинами недостатнього виробництва садивного матеріалу є значне скорочення за останні роки площ маточників підщепних лоз.
Відповідно до даних останнього перепису багаторічних насаджень (1998 р.), площі цих маточників по Україні скоротились з 779 до 658 га (на 121 га). Водночас розрахунки показують: для забезпечення виробництва щеплених виноградних саджанців в обсязі 20-25 млн. штук потрібно не менше 1000-1100 га маточників.
За даними Української державної помологічно-ампелографічної інспекції, згідно з "Переліком сортименту садивного матеріалу плодових, ягідних культур та винограду, вирощеного розсадницькими господарствами України в 1988-2000 роках", були розмножені 80 сортів і тільки 48 з них включені в реєстр сортів рослин України. Всього за три роки вирощено 15 млн. саджанців винограду, в т.ч. 12,3 млн. шт. технічних (3 - білих і 6,0 - чорних), 2 млн. - ізабельних і 103 млн. штук столових сортів.
У Закарпатті близько 30% виноградників - понад 30 років, тобто вони не належать до основних фондів, період їх амортизації давно закінчився. Нових насаджень винограду (до 5 років – близько 600 га, з 4500 га наявних) дуже мало. Обмежуючими факторами обсягів щорічних посадок є не тільки брак коштів, а й дефіцит високоякісного сертифікованого посадкового матеріалу. Сьогодні його вирощують в Закарпатській області ТОВ ВКП "Меристема", радгосп "Виноградівський", корпорація "Закарпатсадвинпром", СТОВ "Завидівське", ДП "Голланд Плант Україна". У цих господарствах саджанці винограду вирощували на загальній площі 16,2 гектарів. Проте, ця площа недостатня для задоволення потреб області у посадковому матеріалі. Не відповідають міжнародним стандартам і саджанці, які в них вирощуються.
Мінагрополітики України видало наказ за №197/63 від 04.07.2001р. "Про організацію Центру клонової селекції винограду", яким визначено перелік базових розсадницьких господарств з вирощування оздоровленого посадкового матеріалу винограду. Поряд з іншими господарствами до цього переліку увійшов радгосп-завод "Виноградівський" Закарпатської області, який вирощує сертифікований посадковий матеріал.
Нещодавно прийнято закон про виноград і вино, який передбачає заборону на насадження ізабельнимим сортами, а вже існуючими насадженнями цих сортів дозволено користуватися лише найближчі 15 років. Тож за цей час необхідно провести значну роботу зі збагачення сортименту області новими перспективними сортами винограду, що пов’язано із збільшенням площ маточників підщеплених лоз, будівництвом майстерень щеплень, додатковими витратами на реконструкцію існуючих насаджень тощо.
У 199 р. з’явився новий збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмільництва. Ставка збору складає 1% від виручки продажу алкогольних напоїв і пива. Ці кошти йдуть на реконструкцію старих виноградників, посадку нових площ. Почала проводитись заміна старих маловрожайних сортів на нові, технологічно відпрацьовані високоякісні та високоврожайні сорти, що дасть змогу збільшити виробництво якісних марочних вин, шампанського і коньяків.
Вимога сьогодення – мати такий сортовий склад виноградників, який би забезпечував потребу виноробної промисловості в якісній сировині. Вивчаються та впроваджуються у виробництво сучасні технології вирощування винограду. Разом із Держкомісією з випробовуванням сортів рослин відпрацьовуються питання удосконалення сортименту винограду в Державному реєстрі та визначення промислових зон виноградарства. Здійснення намічених заходів дозволить призупинити спад у галузі, забезпечити значний приріст валового виробництва винограду та покращити його якість.
У Програмі відновлення і розвитку садівництва, виноградарства та ягідництва в Закарпатській області на 2004-2010 рр. передбачено в кожному виноградарському районі області провести інвентаризацію насаджень з метою визначення площ, які підлягають реконструкції та під закладку майбутніх насаджень; визначити базові господарства і покласти на них обов’язки вирощування оздоровленого підщепного та прищепного матеріалу під подальшу контрактну реалізацію їх іншим господарствам; Закарпатському інституту АПВ вивчити та рекомендувати виробництву для впровадження комплексностійкі сорти, які потребують мінімального захисту від шкідників і хвороб; з метою збереження існуючих цінних сортів винограду проводити клонову селекцію на відбір з комплексу за кращими показниками; провести реконструкцію виноградних мікрозон області з метою очищення і поновлення існуючих насаджень; в низинних виноградарських районах області провести посадку столових сортів винограду з різними строками дозрівання з метою створення "виноградного конвеєра" для реалізації; підвищити рівень механізації до 60-70% з дотриманням усього комплексу агротехнічних заходів із догляду за виноградними насадженнями; запровадити нові форми організації праці (кооперативи, фермерські господарства, оренда та ін.); використовувати біотехнологічні методи в розсадницькій галузі, що сприятиме одержанню садивного матеріалу винограду високих санітарних кондицій (клон, супереліта, еліта) вільних від вірусних, бактеріальних хвороб і ракових захворювань, що дозволить значного зменшити пестицидне навантаження; Закарпатському інституту АПВ розробити технологію одержання in vitro садивного матеріалу, вільного від патогенних інфекцій винограду, що дозволить розсадницьку галузь за короткий час перевести на принципово нову основу в якісному і кількісному відношенні, вийти на високий технологічний рівень, який вимагає сьогодення.
Отже, в краї для задоволення потреб населення у винограді та розширення торгівлі передбачається створити міжрегіональне агропромислове формування із замкнутим циклом виробництва і реалізації продуктів за участю сільськогосподарських і переробних підприємств на спільній кредитно-розрахунковій основі та розподілу прибутків за кінцевим результатом – реалізації продукції.
Впровадження сучасних інтенсивних технологій вирощування винограду з використанням краплинного зрошення забезпечує високу продуктивність культури (на рівні 10-11 т/га столових і 15 т/га технічних сортів) при високій товарній та споживчій якості продукції. Технологія дозволяє використовувати схилові та малопродуктивні землі.
Таким чином, минуле і сучасне виноградарства Закарпаття взаємопов’язані. А використовуючи базисні знання культури винограду, спираючись на багатовікові традиції його вирощування в краї, використовуючи світовий сучасний досвід, можна досягти суттєвих результатів у виробництві цієї прекрасної культури, яка в усі віки була провідною культурою сільськогосподарського виробництва.
І.А. Готько,
Науково-дослідний центр
„Закарпатагропромпродуктивність”
