- Готуємо ґрунт до майбутнього урожаю
- Гумус і родючість ґрунтів
- УРОКИ ВЕСНЯНОЇ ПОСУХИ НА ЧЕРКАЩИНІ
- Уроки весняної посухи на Черкащині
- Переваги та недоліки зелених добрив
Уроки весняної посухи на Черкащині
Початок статті читайте в №№ 23, 24.
Ефективність мінімального обробітку на чорноземах визначається кількістю та потужністю шару мульчі з пожнивних решток і соломистої частини гною.
Необхідно, щоб поверхня поля після сівби весною була вкрита пожнивними рештками на 30-40%, а кількість стерньових решток досягала 250-350 шт./м2. Для виконання цієї умови необхідно після збирання попередника залишити на полі 30-40% побічної від загальної біомаси урожаю. Спостереження показують: на чорноземах, які знаходяться в освоєній стадії і для яких головним прийомом підвищення їх продуктивності залишається "фізиація" - поліпшення структури та підвищення розпушеності для мобілізації природної родючості, мульчування поверхні поля протягом вегетаційного періоду має обмежений вплив на покращення ґрунтових умов росту рослин.
На основі наукових досліджень і практичного застосування мінімального обробітку обґрунтовано 3-4 річний перехідний період, при якому:
- за допомогою пошарового обробітку важкими культиваторами або комбінованими культиваторами-плоскорізами поле звільняється від коренепаросткових багаторічників, а також від перію;
- напівпаровим обробітком у вільний від основної культури час посівний шар ґрунту звільняється від потенційного запасу насіння однорічних бур'янів;
- органічними добривами, в т. ч. соломою, стеблами грубостебельних культур, гудинням, гичкою і іншими післяжнивними рештками, в ґрунті відтворюються асоціації мікроорганізмів, які забезпечують його оптимальний поживний режим;
- посівом багаторічних бобових трав (еспарцет, люцерна, буркун), а також сидеральних культур (ріпак, олійна редька, біла гірчиця, суріпиця) і мінімальним обробітком після них забезпечуємо вертикальну орієнтацію пор аерації ґрунту, що покращує водний режим, попереджує інтенсивний стік і на порядок підвищує несучу спроможність ґрунтів;
- шляхом чистого парування (не менше 18, а краще 30 днів) потрібно перервати трофічні зв'язки у ґрунті між шкідниками і хворобами;
- за 3 роки розрівнюються роз'ємні борозни і звальні гребні, які були зроблені попередньою оранкою, і поля стають рівними, що дозволяє проводити систематичний мінімальний обробіток ґрунту.
Природа нестабільної реакції ґрунту в перші роки систематичного застосування мінімального обробітку, який знаходиться в стадії агрофізичної деградації, в умовах, що характеризуються критичністю погодно-кліматичних параметрів, пов'язана з відсутністю шару рослинної мульчі і низьким вмістом водорегулюючих фракцій структурних окремостей та водостійких агрегатів у загальній сумі агрономічно цінних агрегатів, що знижує продуктивне використання вологи на 30-35%. При систематичній оранці 0-30 см шар ґрунту не має диференціації за щільністю будови, яка характерна для чорноземів природних ценозів. Часткова дегуміфікація й агрофізична деградація сприяють формуванню грудкувато-ущільненої будови гумусового горизонту, тоді як в природних ценозах і в умовах систематично мінімального обробітку формується дрібногрудкувато-пухка будова ґрунту.
Сівозміни в умовах застосування мінімального і нульового обробітку повинні відповідати поставленим цілям і кон'юктурі ринку. Та при цьому не повинні порушуватись біологічні вимоги до чергування в них культур. Категорично не рекомендується висівати озимі і ярі колосові по стерньовому попереднику, а соняшник повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 6 років. Для покращення балансу азоту в ґрунті і утворення вертикальної орієнтації пор аерації бажано мати в сівозміні поле багаторічних бобових трав. У сівозмінах повинні бути поля, в яких після збирання основної культури (ранні зернові) післяжнивно висіваються сидеральні культури (озимий і ярий ріпак, суріпиця, олійна редька, біла гірчиця буркун та фацелія).
Першочерговим при впровадженні мінімального і нульового обробітку на Черкащині є проблема забезпечення бездефіцитного балансу органічних добрив в умовах відсутності тваринництва. В цілому в області виробляється: 1,1-1,2 млн. т - соломи; 0,65-0,7 млн. т - стебел кукурудзи і соняшнику; 0,75-0,85 млн. т - стерньових решток і решток багаторічних трав та кореневих решток, що складає більше 15 млн. тонн повноцінного органічного добрива рослинного походження, а у перерахунку на напівперепрілий гній з внесенням азотної компенсації еквівалентна 15 т гною на 1 га ріллі в маштабах області. Вміст поживних макроелементів складає 160-180 кг діючої речовини азоту, фосфору і калію на 1 га, а кількість внесених мінеральних добрив на 1 га ріллі по області потребує збільшення на 25-30%, щоб забезпечити стабільну врожайність і відтворення родючості ґрунтів у господарствах.
Для забезпечення умов відновлення природних процесів ґрунтоутворення і розширенного відтворення родючості чорноземів в агроценозах необхідно досягти додатності балансу органічної речовини в ґрунті за сівозміну, який при мінімальному обробітку на фоні органо-мінеральної системи удобрення зростає в 3,0-4,5 рази, що забезпечується підвищенням коефіцієнтів гуміфікації гною і рослинних решток на третину та підвищенням в 1,5-2,5 рази біологічної активності чорнозему відносно оранки. Високий ступінь мінімалізації обробітку чорноземів призводить до прискорення в 3-4 колообігу поживних речовин, до 550-570 кг/га азоту, фосфору, калію з відчуженням з товарною продукцією близько 60-90 кг/га щорічно, що забезпечує додатність балансу поживних речовин в агроценозах і дозволяє меншими витратами засобів і енергії отримувати зростаючі у часі врожаї сільгоспкультур.
Потрібно пам'ятати: застосування ґрунтозахисних технологій вирощування агрокультур, які базуються на мінімальному обробітку, без внесення достатньої кількості мінеральних і органічних добрив шкідливо для ґрунту й збитково для господарства.
Важливою статтею стабілізації родючості ґрунтів є скорочення до мінімуму чорних парів у сівозмінах, площі яких по Черкаській області сягають 25% від площі орної землі. Переведення «чорних і чистих парів» у сидеральні й утримання їх за ґрунтозахисними технологіями сприяє відтворенню родючості. Ефективність сидеральних парів рівноцінна внесенню 30-35 т/га гною, а післядія сидерації через 3-4 роки поступається угноєному пару на 15-25%.
Використання нетоварної частки врожаю для відтворення родючості ґрунтів є процесом біологізації землеробства. З урахуванням кількості вироблених органічних добрив рослинного походження маємо стійке перевищення норми виходу на бездефіцитний баланс гумусу в 1,5-2 рази.
Ті, хто переконаний, що легко і просто отримувати значні врожаї за "ледачою технологією", як часто називають мінімальний обробіток і no-till системи обробітку ґрунту, часто кидаються у крайнощі. Мінімальний обробіток і no-till - це система землеробства, її потрібно глибоко вивчити, зрозуміти і полюбити. Якщо виникають труднощі в критичних умовах господарювання, то не потрібно поспішати повертатися до традиційної системи обробітку ґрунту й починати все спочатку.
Необхідно все зважити: проаналізувати помилки та набутий досвід, хай навіть і негативний, оцінити переваги нової системи землеробства і у поєднанні з використанням рослинних решток у якості чинника родючості включитися у співробітництво з природою. Адже родючість ґрунтів Черкащини залежить не від того, скільки мінеральних добрив ми внесемо, а наскільки правильно у злагоді з природою ми навчимося управляти родючістю, удобрюючи ґрунт, а не рослину.
Повернення до традиційної системи обробітку ґрунту під впливом критичних обставин - це не просто втрата одного року для мінімального та нульового обробітку, це відкидання стану ґрунту назад до висхідного рівня й втрата потенційної його родючості в часі.
Олександр ДЕМИДЕНКО,
заступник директора з наукової роботи
Черкаського інституту АПВ УААН, кандидат с.-г. наук
