- Досвід, який варто перейняти
- Навчити, захистити, допомогти
- «Суничні поляни» Миколи Дикуна
- Досвід і перспективи сільськогосподарського дорадництва в Україні
- Дорадництво – стимулятор змін на селі
ЄВРОСУБСИДІЇ ВІДКРИВАЮТЬ НОВІ МОЖЛИВОСТІ
Закінчення. Попередні матеріали читайте в №№38, 42 нашої газети. МИ ЙДЕМО СВОЇМ ШЛЯХОМ У той час, коли радянська Україна, як елемент однієї шостої частини суші, будувала колгоспи та радгоспи і намагалася керувати ними за допомогою профільних відділів в обкомах і райкомах, Захід розвивав фермерство та дорадчі служби. Нині ситуація на селі суттєво змінилася: колгоспи наказали довго жити, через мораторій на землю крупнотоварних виробників поки що замало і найпоширенішою формою господарювання у сільській місцевості є особисті селянські та фермерські господарства: п'ять мільйонів «особистісників» і ще 44 тисячі фермерів. «Це переважно дрібні та середні фермерські господарства, які ведуть сімейний бізнес. А їхні власники, як правило, не мають інших джерел доходу», - пояснює ситуацію заступник міністра аграрної політики Роман Шмідт. Органом, який мав би курувати їхню роботу, залишаються управління сільського господарства при райдержадміністраціях. Чим саме вони допомагають фермерам - кредитами, порадами, пільгами, можна запитати у цих трудівників. Відповідь людей зазвичай зводиться до того, що ці державні органи сприяють дрібному агровиробникові вкрай неефективно. І навіть не тому, що не хочуть - просто структура цих державних органів розрахована 
на дещо інші завдання. І якщо фермери, виро***ючи високий відсоток агропродукції, працюють з низькою ефективністю, то у цьому є частка вини системи управління. Система дорадництва нині - необхідний атрибут сільського господарства будь-якої європейської країни. При цьому, за принципом роботи всі вони ідентичні: мають однакові завдання, методи, джерела фінансування. Єдина відмінність - підпорядкування. Наприклад, у Польщі служба державна (хоч і позиціонує себе як незалежна) і працює при воєводствах (по-нашому - облдержадміністраціях - авт.). В Англії, Франції та інших «старих» європейських країнах вони колись теж були державними, проте з часом стали незалежними. У США дорадчі служби - у структурі університетів, а в Канаді - в аграрному міністерстві. «В Україні створена українська модель дорадчих служб. Вони є незалежними», - наголошує заступник міністра. Однак самі дорадники не у захваті від такого вибору й пропонують альтернативу. «Ми створили сільськогосподарську дорадчу службу «Агроаргумент» у вигляді виробничого кооперативу - аби розвиватися. Адже громадські організації, якими по суті і є зараз дорадчі служби - це дорога в нікуди», - переконаний керівник Хмельницької обласної дорадчої аграрної служби Анатолій Цвігун. На думку експерта, дорадчі служби мають бути державними. Наприклад, на базі закладів післядипломної освіти з дорадництва. «Вони вже державні. Тож треба лише виділити їх в юридичну особу і надати їм статус дорадчої служби. З такими обов'язками вони чудово впораються, адже мають і матеріальну базу, і досвід», - пояснює він. ПОТЕНЦІЙНІ МІЛЬЙОНЕРИ Ефективність - це критерій, без якого у будь-якій галузі виробництва починається стагнація, розвал і занепад. Задача: як, маючи пару корів і свиню, засаджуючи щовесни своє поле пшеницею, зуміти отримати прибутки - у багатьох випадках нині залишається нерозв'язаною. Для успіху селянам треба чітко орієнтуватися у підводних каменях агробізнесу, знати ринок, використовувати новітні технології. Насправді ж чимало виробників не мають жодного уявлення про реалізацію державних програм, нові засоби захисту рослин і технології вирощування культур чи обробітку землі. Єдині їхні «інформатори» -
радіо й телебачення, які досить рідко проводять подібні «навчальні курси». Потенційно українські дорадники не мають поступатися своїм закордонним колегам, у яких є прекрасні приміщення для навчання фермерів, відповідне дослідницьке обладнання, демонстраційні полігони і навіть... готелі для проживання учнів-фермерів. Торік МінАП прийняло цільову програму сільськогосподарської дорадницької діяльності до 2009 року. На її фінансування із цьогорічного бюджету чиновники виділили 10,5 млн. гривень. Державне фінансування дало змогу вже на перше вересня цього року заснувати 46 дорадчих служб, а також «виховати» 353 дорадники та 312 експертів-дорадників. Загалом, система дорадчих служб досить розгалужена: вони є у всіх областях України та в АР Крим у кожному третьому районі, - підрахував заступник аграрного міністра. Діяльність таких служб зараз уже введена у правове поле: є і відповідний закон, і цільова програма, і нормативні акти міністерства. Останніми передбачене створення реєстру дорадників, які проходять відповідні навчання, отримують кваліфікаційні свідоцтва, і аж тоді провадять дорадчу діяльність. Дорадники в Україні інформують селян, розказують про нові технології, підходи у агровиробництві: які є способи та препарати для захисту рослин, де їх купити, за якою ціною та як застосовувати. Зазвичай селяни не знають, де і як можна залучити кошти для господарювання. «Зрозуміло, що банк селянину кредит не надає, бо останній не має відповідної застави. Тому треба створити кредитну спілку. А може, вона і є вже у районі», - пояснює Роман Шмідт. - До нас найчастіше селяни звертаються з юридичних питань. І найбільше - про розкрадені майнові паї, коли фактично у людини документ на майно є, а самого майна уже нема, - розказує Анатолій 
Цвігун. - Часто питають і про правильність оформлення договору оренди на землю. Селяни скаржаться, що плата за землю мізерна. Багато людей кажуть: „У сусідньому селі орендар дає три центнери пшениці на пай, а у нас дав по центнеру та ще й поганої якості". Загалом цей, я б сказав, юридичний напрямок найбільш перенавантажений, - додає він. Консультують селян і з приводу виробництва рослинницької продукції, плодоовочівництва. «Це затребуваний вид бізнесу. Тому що пшеницею, ячменем, горохом і цукровим буряком займаються великі товаровиробники», - пояснює таку популярність напрямку дорадник. Так, одноосібники на Хмельниччині виро***ють 84% молока, близько 70% м'яса, 99% яблук, ягід, помідорів, огірків і картоплі. Приблизно така ж статистика і в решті областей. Загалом же індивідуальні селянські господарства торік виробили 98% картоплі, 90% овочів, 86 - плодів та ягід, 82 - молока і більше половини м'яса. «Для цих великотоварних виробників працюють Українська академія аграрних наук, університети та інститути, які готують для них спеціалістів. Тоді як для одноосібників, які виро***ють значну частину продуктів, тільки дорадчі служби», - констатує Роман Шмідт. Юрій ПАТИКІВСЬКИЙ, Галина ІЩЕНКО
