Аграрний тиждень. Україна
» » Казка, що стала дійсністю
» » Казка, що стала дійсністю

    Казка, що стала дійсністю


    Дивовижний куточок живої природи причаївся недалеко від Києва. Тут не тільки свіже повітря та мальовничі пейзажі, а й незвичайні для наших місць мешканці – страуси. І живуть вони не у вольєрах зоопарку, а в заповіднику-фермі під назвою «Кийлівська Асканія», що розташувався у селі Кийлів, біля Канівського водосховища. Та все по-порядку…
    Погодьтеся, немає кращої розрядки, ніж відпочинок на природі. Ось і ми вирішили присвятити вихідний поїздці за місто. Тим більше, що привід для цього неабиякий – наш творчий колектив відзначив річницю свого існування.
    День обіцяв бути чудовим. Сніг на полях обабіч дороги вигравав на сонці, надихаючи на ліричний лад. Під’їзджаючи до страусиної ферми, ми вже були налаштовані на щось цікаве й незвичне. Та побачене стало справжнім сюрпризом…
    Вкладаючи душу у справу
    Господарі зустріли нас привітно. Голова правління підприємства «Кийлівська Асканія» Василь Ропій і директор заповідника-ферми Наталія Руденко із задоволенням розповідали про своє господарство та підопічних. З перших слів стало зрозумілим – вони справжні фанати своєї справи.
    Ми довідалися, що заповідник-ферму створено близько шести років тому. На сьогодні він розташований майже на 30 гектарах. Головним напрямком діяльності «Кийлівської Асканії»є розведення страусів. А для забезпечення потреб підприємства, як пояснив Василь Станіславович, займаються ще й зеленим туризмом.

    Казка, що стала дійсністю

    Тут ми побачили не лише екзотичних звірів. На території є музей, що знайомить із трипільською культурою. Справжнісінька кузня, в якій можна не тільки оглянути експонати, а й виготовити сільськогосподарське знаряддя. Є ставок, у якому туристи залюбки та безкоштовно ловлять рибку. А біля входу на територію стоїть чудовий ресторанчик «Екзотичні страви», де можна відмітити святкову подію та покуштувати вишукане страусине м’ясо або поласувати страусиною яєчнею й іншими незвичними стравами.
    Ми побачили і потримали в руках дивовижні писанки із страусиних яєць, розмальовані кийлівськими школярами, торкнулися вичиненої шкіри страуса, що прикрашає стіну закладу. В усьому цьому відчувається, скільки любові вкладають у справу господарі. Адже не кожен погодиться жити вдалині від міської цивілізації, посеред лісу, зранку й до вечора доглядаючи примхливих південних тварин.
    Вільному – воля
    А ще нас вразило те, що по території безперешкодно розгулювали в’єтнамські свинки, не менш комфортно почували себе у відкритому загоні ослики, коні та кролі. Деякі з волелюбних тваринок явно просили гостинців. Тож ми пригостили їх і сфотографувалися напам’ять.
    Не менше вразили й самі страуси, які поважно розгулювали по засніжених просторих загонах. Птиці тут однієї породи – південно-африканські чорні, завезені з Бельгії та Данії. Самочки сірі, а самці насичено чорного кольору. Виявляється, що страуси живуть на фермі сім’ями з трьох осіб. Для кожної з таких сімей тут виділяється окрема жилплоща розміром близько 7-10 квадратних метрів. Вважається, що їм потрібно достатньо простору для бігу. Хоча, як запевнила нас Наталія Іванівна, коли страуси стають дорослими, вони вже не влаштовують перегонів. Це властиво лише для молодих, у чому ми й переконалися, спостерігаючи за ними.
    Нам також розповіли, що страуси живуть до 70 років. На добу їм потрібно 1,5 кг їжі та близько 40 літрів води. Годують страусів травою, взимку – сіном, різноманітними плодами; полюбляє птиця подрібнені гарбузи, яблука, різні зернята тощо. Отож екзотичні страуси цілком адаптувалися до наших умов життя та харчування і почувають себе дуже комфортно в «Кийлівській Асканії».
    Очі й ноги завжди на варті
    А бачили ви страусині очі – величезні, округлі, сповнені дитячою цікавістю? Мабуть, і самі страуси знають про красу своїх очей та оберігають їх. Виявляється, перше, що потрібно зробити, якщо невдоволений чимось страус збирається брикнути, — підняти руку на рівень його очей. Оскільки він їх береже, то одразу заспокоюється. Ще б не берегти! Бачить птах як мінімум на кілометр уперед. І, до речі, у разі небезпеки розвиває швидкість до 70 кілометрів на годину, а із «жвавістю» у 50 кілометрів може бігти без зупинки близько півгодини — на коні птицю не наздогнати.

    Казка, що стала дійсністю

    Затяті однолюби
    Дивовижною властивістю екзотичної птиці є здатність любити. Проявляється вона незвичайно. У природі страусина сім’я складається з одного самця та трьох-чотирьох самок. Та лише з однією самкою страус поділяє почуття та підтримує по-справжньому сімейні відносини. Вони і обов’язки розподіляють як у дружній сім’ї – все порівну. Страусиха відкладає яйці, а страус їх висиджує. Та самець категорично відмовляється висиджувати яйця «некоханої» самки. Для нього існує єдина, з якою він хоче розділити турботу про майбутнє покоління.
    Страусярство – праця нелегка, та вдячна
    Звісно, догляд за страусами – робота клопітка та виснажлива. Але компенсацією затраченим зусиллям є «безвідходність» виробництва. Використовується все. Страусяча шкіра цінується на рівні крокодилячої, середня вартість метра становить 250 у.о. З кігтів страуса отримують порошок, вживаний для огранювання алмазів. Для чого використовується пір’я, мабуть, пояснювати не треба. Відзначу лише: знамениті бразильські карнавали «потребують» для боа близько 20 тонн такого пір’я. З дієтичним м’ясом також усе зрозуміло. А обходиться гастрономічна екзотика приблизно у 150 гривень за кілограм. Високо цінуються і яйця. Яєчнею з одного яйця, яке теж коштує недешево (120 грн.), можна порадувати цілу сім’ю, адже воно важить як тридцять курячих (близько 1 кілограма). До речі, варити яйця страуса не рекомендують — процедура займе дві години. Вії страуса використовують для пензликів, а рогівки очей і сухожилля придатні для пересадки людині.
    Казковий світ «Кийлівської Асканії»
    Наприкінці екскурсії ми завітали і до екзотичного кафе. Воно облаштоване у вигляді селянської хати зі справжнісінькою піччю, в якій горіли, потріскуючи, дрова, з дерев’яними столами та лавами. А стіни прикрашали вичинені шкіри страуса та вишиванки. Нас пригощали – бо ми ж іменинники – бужениною зі страусиного м’яса, салом в’єтнамських свиней, міцною українською горілкою та різносолами...
    З легким смутком покидали ми заповідник. А щоб довше цей день пам’ятали, привітні господарі подарували нам страусину писанку і по білосніжній страусиній пір’їні. Втім, головне, що кожен із нас окрім незабутніх вражень отримав часточку душевного тепла, подарованого тими, хто створив цю київську Асканію.
    Оксана Шаповал





    Схожі новини
  • Україна має величезний потенціал для вирощування грибів
  • Ціна на курятину буде стабільною – Союз птахівників
  • Пригоди вихідного дня
  • Повертаються страуси в українські степи
  • МИЛІ СТВОРІННЯ: «ТАКІ НЕБРИТІ І НЕГОЛЕНІ»

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Казка, що стала дійсністю


Дивовижний куточок живої природи причаївся недалеко від Києва. Тут не тільки свіже повітря та мальовничі пейзажі, а й незвичайні для наших місць мешканці – страуси. І живуть вони не у вольєрах зоопарку, а в заповіднику-фермі під назвою «Кийлівська Асканія», що розташувався у селі Кийлів, біля Канівського водосховища. Та все по-порядку…
Погодьтеся, немає кращої розрядки, ніж відпочинок на природі. Ось і ми вирішили присвятити вихідний поїздці за місто. Тим більше, що привід для цього неабиякий – наш творчий колектив відзначив річницю свого існування.
День обіцяв бути чудовим. Сніг на полях обабіч дороги вигравав на сонці, надихаючи на ліричний лад. Під’їзджаючи до страусиної ферми, ми вже були налаштовані на щось цікаве й незвичне. Та побачене стало справжнім сюрпризом…
Вкладаючи душу у справу
Господарі зустріли нас привітно. Голова правління підприємства «Кийлівська Асканія» Василь Ропій і директор заповідника-ферми Наталія Руденко із задоволенням розповідали про своє господарство та підопічних. З перших слів стало зрозумілим – вони справжні фанати своєї справи.
Ми довідалися, що заповідник-ферму створено близько шести років тому. На сьогодні він розташований майже на 30 гектарах. Головним напрямком діяльності «Кийлівської Асканії»є розведення страусів. А для забезпечення потреб підприємства, як пояснив Василь Станіславович, займаються ще й зеленим туризмом.

Казка, що стала дійсністю

Тут ми побачили не лише екзотичних звірів. На території є музей, що знайомить із трипільською культурою. Справжнісінька кузня, в якій можна не тільки оглянути експонати, а й виготовити сільськогосподарське знаряддя. Є ставок, у якому туристи залюбки та безкоштовно ловлять рибку. А біля входу на територію стоїть чудовий ресторанчик «Екзотичні страви», де можна відмітити святкову подію та покуштувати вишукане страусине м’ясо або поласувати страусиною яєчнею й іншими незвичними стравами.
Ми побачили і потримали в руках дивовижні писанки із страусиних яєць, розмальовані кийлівськими школярами, торкнулися вичиненої шкіри страуса, що прикрашає стіну закладу. В усьому цьому відчувається, скільки любові вкладають у справу господарі. Адже не кожен погодиться жити вдалині від міської цивілізації, посеред лісу, зранку й до вечора доглядаючи примхливих південних тварин.
Вільному – воля
А ще нас вразило те, що по території безперешкодно розгулювали в’єтнамські свинки, не менш комфортно почували себе у відкритому загоні ослики, коні та кролі. Деякі з волелюбних тваринок явно просили гостинців. Тож ми пригостили їх і сфотографувалися напам’ять.
Не менше вразили й самі страуси, які поважно розгулювали по засніжених просторих загонах. Птиці тут однієї породи – південно-африканські чорні, завезені з Бельгії та Данії. Самочки сірі, а самці насичено чорного кольору. Виявляється, що страуси живуть на фермі сім’ями з трьох осіб. Для кожної з таких сімей тут виділяється окрема жилплоща розміром близько 7-10 квадратних метрів. Вважається, що їм потрібно достатньо простору для бігу. Хоча, як запевнила нас Наталія Іванівна, коли страуси стають дорослими, вони вже не влаштовують перегонів. Це властиво лише для молодих, у чому ми й переконалися, спостерігаючи за ними.
Нам також розповіли, що страуси живуть до 70 років. На добу їм потрібно 1,5 кг їжі та близько 40 літрів води. Годують страусів травою, взимку – сіном, різноманітними плодами; полюбляє птиця подрібнені гарбузи, яблука, різні зернята тощо. Отож екзотичні страуси цілком адаптувалися до наших умов життя та харчування і почувають себе дуже комфортно в «Кийлівській Асканії».
Очі й ноги завжди на варті
А бачили ви страусині очі – величезні, округлі, сповнені дитячою цікавістю? Мабуть, і самі страуси знають про красу своїх очей та оберігають їх. Виявляється, перше, що потрібно зробити, якщо невдоволений чимось страус збирається брикнути, — підняти руку на рівень його очей. Оскільки він їх береже, то одразу заспокоюється. Ще б не берегти! Бачить птах як мінімум на кілометр уперед. І, до речі, у разі небезпеки розвиває швидкість до 70 кілометрів на годину, а із «жвавістю» у 50 кілометрів може бігти без зупинки близько півгодини — на коні птицю не наздогнати.

Казка, що стала дійсністю

Затяті однолюби
Дивовижною властивістю екзотичної птиці є здатність любити. Проявляється вона незвичайно. У природі страусина сім’я складається з одного самця та трьох-чотирьох самок. Та лише з однією самкою страус поділяє почуття та підтримує по-справжньому сімейні відносини. Вони і обов’язки розподіляють як у дружній сім’ї – все порівну. Страусиха відкладає яйці, а страус їх висиджує. Та самець категорично відмовляється висиджувати яйця «некоханої» самки. Для нього існує єдина, з якою він хоче розділити турботу про майбутнє покоління.
Страусярство – праця нелегка, та вдячна
Звісно, догляд за страусами – робота клопітка та виснажлива. Але компенсацією затраченим зусиллям є «безвідходність» виробництва. Використовується все. Страусяча шкіра цінується на рівні крокодилячої, середня вартість метра становить 250 у.о. З кігтів страуса отримують порошок, вживаний для огранювання алмазів. Для чого використовується пір’я, мабуть, пояснювати не треба. Відзначу лише: знамениті бразильські карнавали «потребують» для боа близько 20 тонн такого пір’я. З дієтичним м’ясом також усе зрозуміло. А обходиться гастрономічна екзотика приблизно у 150 гривень за кілограм. Високо цінуються і яйця. Яєчнею з одного яйця, яке теж коштує недешево (120 грн.), можна порадувати цілу сім’ю, адже воно важить як тридцять курячих (близько 1 кілограма). До речі, варити яйця страуса не рекомендують — процедура займе дві години. Вії страуса використовують для пензликів, а рогівки очей і сухожилля придатні для пересадки людині.
Казковий світ «Кийлівської Асканії»
Наприкінці екскурсії ми завітали і до екзотичного кафе. Воно облаштоване у вигляді селянської хати зі справжнісінькою піччю, в якій горіли, потріскуючи, дрова, з дерев’яними столами та лавами. А стіни прикрашали вичинені шкіри страуса та вишиванки. Нас пригощали – бо ми ж іменинники – бужениною зі страусиного м’яса, салом в’єтнамських свиней, міцною українською горілкою та різносолами...
З легким смутком покидали ми заповідник. А щоб довше цей день пам’ятали, привітні господарі подарували нам страусину писанку і по білосніжній страусиній пір’їні. Втім, головне, що кожен із нас окрім незабутніх вражень отримав часточку душевного тепла, подарованого тими, хто створив цю київську Асканію.
Оксана Шаповал





Схожі новини
  • Україна має величезний потенціал для вирощування грибів
  • Ціна на курятину буде стабільною – Союз птахівників
  • Пригоди вихідного дня
  • Повертаються страуси в українські степи
  • МИЛІ СТВОРІННЯ: «ТАКІ НЕБРИТІ І НЕГОЛЕНІ»

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.