Початок нинішньої зими – просто-таки манна небесна для мого друга, фотокореспондента і фотохудожника Олександра Гордієвича.
То сніг, то відлига, то морозець, то іній різних „мелодій” і „децибел” в залежності від категорій туману — то ріденького, то густенького, а то й замішаного на сльозі і дрібній мижичці. Все це Сашко ловить уважним оком фотоапарату і таланту. З наснагою ловить, бо така, як зараз, пора — це його «жнива». А „ниви для косовиці” — прямо перед очима, поезія на кожному кроці.
Лишень погляньте, скільки неосяжної лірики в буденному сюжеті першої зимової рибалки на сільському ставі... Тільки придивіться, скільки несподіваних подробиць в самому розташуванні пасіки під відкритим зимовим небом. Яке чудове поєднання білої, червоної та інших барв... А оця аплікація зеленого на фоні яскравої білизни і якогось аж первісного, язичницького, навіть примітивного, повсякденного антуражу природи!
Захоплений майстер дарує нам новорічний і різдвяний вернісаж з неодмінною оздобою шипшинових ягід — цього „морозива” для снігурів, синичок і горобчиків. Уявивши, як вони кльокають чарівними „кайлами” маленьких дзьобиків, як малиново дзвенить при цьому ягода, летиш подумки вслід за цим дзвоном у світ найтоншої краси, в зеніти рожевих амплітуд, що гойдаються десь там, у піднебессі, між найвищими вимірами кольору і звуку. Воістину різдвяне, воістину найліпше, воістину Боже!
Іван ВОЛОШЕНЮК