Сліди найдавніших вірувань

24 March, Розділ Weekend, переглядів 6 504

Серед символіки, широко використовуваної українським народом у повсякденному житті, оспіваної у піснях, а нині несправедливо призабутої, є зображення дерев, трав і квітів.

Квіти, які ми зараз використовуємо, щоб проявити свою повагу, любов чи ніжність, у давні часи мали ритуальну значимість. Вона й

донині вгадується в обрядах, особливо родинних. Наприклад, весільні короваї прикрашаються кетягами калини, горщечок каші на хрестинах – ритуальним „букетиком-квіткою”, що складався з квітучих трав, квіток калини, колосся тощо. Ці наші дії – сліди найдавніших вірувань, пов’язаних із культом Великої богині, що уособлювала життя і плодючість.

Та що означає символіка дерев, трав і квітів у традиційних українських обрядах і звичаях? Знаєте? Рослини, насамперед, наші обереги: калина, любисток, м’ята, барвінок, тополя, береза, клен, дуб, верба; серед трав – полин і петрушка – від русалок на русалчин Великдень; м’ятою та любистком неодмінно прикрашали хати на Трійцю; хрест із пахучих трав на покуті – охорона від злих сил; пахуча трава, освячена на Маковея, - захист від „вроків” тощо.

Для багатьох народів верба та дуб (давня назва – мур) є священними. У наших предків русів були священні дубові гаї. Так, у музеї Києва зберігається шматок священного дуба. Праматір’ю ж всіх слов’янських народів вважається верба. Щороку на свято Вербної неділі зелені гілочки верби освячуються в усіх християнських церквах. Верба присутня у весняних обрядодійствах, вона – один з головних атрибутів купальського обряду.

До пісенних символів України належать поетично оспівана Тарасом Шевченком тополя, клен-явір, що уособлює козацьку долю.

А якщо згадувати квіти, то здавна найпоетичнішим символом нашої країни є калина. Вона вважалася символом любові, щастя,

багатства, здоров’я, краси, надії. На весіллях калиною оздоблюють коровай та гільце, щоб підкреслити її чистоту, дівочу невинність. Прикріплюють до одягу молодого, вплітають у весільні вінки. На хрестини калину затикали у калачі, шишки для кумів, клали в першу купіль дитини. Перед розлукою, або ж

освідчуючись у коханні, теж дарували кетяг калини.

Схоже і символічне використання барвінку: його клали біля новонародженого, на весілля гільце і коровай оздоблювали барвінком. На обрядові свята дівчата також завжди використовували цю рослину.

Збереглись у традиціях і пізніші нашарування символіки квітів, які, можливо, не всі виникли в Україні, але побутували серед нашого народу. Наприклад, подарований букетик волошок говорить про скромність і ніжність; квітучий барвінок – про освідчення у коханні; білий бузок – натяк на скромність; листок папороті символізує довір’я; червоні садові маки означають красу і молодість; польові ж маки натякають на глупоту; лілові фіалки засвідчують невтішну тугу за померлим, фіалки ж інших кольорів утверджують радість, веселощі; квітка едельвейса – символ кохання і мужності, вірності та патріотизму.

Якщо говорити про кольорову гаму при складанні букету, то й тут у нашого народу існують деякі правила. Поєднання червоного і блакитного кольорів символізує вірність і кохання. Жовтий колір означає невірність, розлуку, а в поєднанні з червоним – недовір’я. Білими квітами підкреслюється вірність, цнотливість, а в поєднанні з червоним – нагороду і повагу. Пурпурові й зелені кольори означають мужність, обережніст ь і пересторогу.

Отже, даруючи букет, варто знати, які підібрати квіти до певної нагоди. Дівчині дарують квіти з напіврозпущеними бутонами, що підкреслюють

чистоту і щирість. Дарувати заміжній жінці червоні квіти – нетактовно, бо вони означають готовність віддати їй серце. Чоловікам дарують гвоздики, гладіолуси і хризантеми чи інші види квітів з великими квітками.

Олена Лобенко