Гумати - запорука родючості наших ґрунтів

17 July, Розділ Агрополітика / Екологія, переглядів 6 523

Наші чорноземи утворювалися впродовж тисячоліть. І примножувати це багатство - обов'язок землероба.

alt Гумус - основна органічна речовина ґрунту, яка вміщує поживні речовини, що так потрібні для рослини (гумати кальцію, магнію, заліза, а також вільні гумінові кислоти). Гумінова речовина є не тільки в ґрунті, а і в органічних добривах: перегної, торфі та біогумусі, а також у пожнивних залишках, які часто-густо горе-аграрії спалюють на полях після жнив.

За часів СРСР, коли в Україні існувало потужне тваринництво (десь до 25 млн. голів ВРХ і до 20 млн. свиней), щороку на поля вносилися сотні мільйонів тонн гною, який певною мірою і підтримував належний баланс гумусу в ґрунті. Тож ця проблема не стояла так гостро, як сьогодні.

Нині ж у переважній більшості господарств поля експлуатуються до повного виснаження, бо господарі в гонитві за грошима не думають про завтрашній день і не тільки не вносять органіку за відсутності в цих господарствах тваринництва, а і в недостатній кількості дають ґрунту мінеральні добрива. Як результат, показник гумусу в українських чорноземах не перевищує нині 2 відсотки.

Проблему покращення родючості ґрунтів можуть вирішити гумати, які складають основу безцінного гумусу, що є першоосновою високих врожаїв всіх агрокультур. Адже гумінова речовина - першооснова в житті рослин, це її кров, її протоплазма.

alt Гумінові кислоти - комплекс високомолекулярних азотовмісних органічних кислот різного складу, властивостей і будови. Вони утворюються в результаті бактеріального аеробного розкладу рослинних решток і зумовлюють процес утворення структури ґрунту.

Найбільша кількість цих кислот міститься в торфі (до 60%), бурому вугіллі (до 45%), а також у донних відкладеннях озер.

Про те, що гумінова речовина позитивно впливає на ріст і розвиток рослин, науці вже відомо понад століття. Піонером у дослідженні гуматів була наша землячка Лідія Асенівна Христєва. Перші кроки у вивченні їх феномену вчена розпочала в середині 30-х років минулого століття. Велика Вітчизняна війна стала на заваді подальших дослідів. Продовжити роботу Христєва змогла лише у повоєнні роки. Свою докторську дисертацію «Гумінові кислоти вуглистих сланців як новий вид добрив» Л. А. Христєва захистила в 1950 році в Москві, в Інституті ґрунтознавства АН СРСР ім. В.В. Докучаєва.

Найбільш довготривалий і плідний період її наукової діяльності пов'язаний з Дніпропетровським сільськогосподарським інститутом, де з 1956 року вона очолювала кафедру ботаніки і фізіології рослин. В 1959 році в інституті було створено Проблемну лабораторію з гумінових добрив, яку понад 20 років очолювала саме Лідія Асенівна. Лабораторія працює і нині. Сьогодні нею керують учні та послідовники Христєвої: спочатку член-кореспондент УААН, професор Іван Іванович Ярчук, а нині - професор Лілія Михайлівна Степченко.

За роки свого існування колектив лабораторії успішно виконав науково-технічне завдання державного значення щодо підвищення ефективності агровиробництва. Розроблено технології отримання гумінових добрив для рослинництва і промислового виробництва безбаластових гумінових препаратів для тваринництва, які успішно пройшли державні випробування й отримали дозвіл для широкого впровадження в рослинництві й тваринництві.

Наукові роботи Л. А Христєвої і її колективу набули широкого міжнародного визнання. Вона вважається одним із основоположників вчення про біологічну дію гумінових речовин. Про результати своїх наукових досягнень вчена доповідала на республіканських і всесоюзних конференціях, з'їздах, міжнародних форумах і конгресах за кордоном.

Наукові гіпотези Л. А. Христєвої слугують програмою для поглиблення у вивченні гумінових речовин. Особливо далекоглядними і актуальними виявились погляди Лідії Асенівни відносно екологічної ролі цих речовин. Вона неодноразово це підкреслювала, передбачивши, що застосування гумінових препаратів має велике значення в стабілізації порушення техногенними факторами рівноваги екосистем.

Гумінові речовини в умовах планового радянського господарства не знайшли широкого застосування. Перевагу надали мінеральним добривам. Останніми роками популярність гуматів набула широкого поширення в країнах Євросоюзу та Російській Федерації. Їхнє використання не порушує традиційної агротехнології й суттєво знижує потреби в міндобривах.

На жаль, українські аграрії не усвідомили переваги застосування цих препаратів. В Україні відсутній їх серйозний ринок. Північні ж сусіди, не втрачаючи часу, енергійно впроваджують виробництво гумінових речовин і просувають їх на наш агроринок.

Вітчизняним аграріям необхідно усвідомити: гумінові препарати підвищують імунітет рослин, відіграють роль антидепресанта, особливо при несприятливих умовах зовнішнього середовища, забезпечують збільшення урожаю зернових на 15-25%, а овочів - до 35-45%.

Нагадаю, застосування гуматів у рослинництві прискорює схожість рослин; підвищує ефективність засвоєння ними мінеральних речовин і мікроелементів, що дозволяє знизити норми витрат добрив і пестицидів на 20-30%; стимулює розвиток мікроорганізмів, що сприяє інтенсивному відновленню і утворенню гумусу; забезпечує збільшення урожайності та скорочує строки дозрівання; зменшує накопичення нітратів у коренеплодах; зв'язує продукти технологічного забруднення і перешкоджає надходженню їх із ґрунту в рослини.

Гумінові препарати широко застосовуються у птахівництві, інших галузях тваринництва. Якщо в раціон бройлерів додаються гумінові речовини, то спостерігається приріст маси птиці в середньому на 10%. А використання гумінових добавок в кормосумішах збільшує масу яєць на 4% і підвищує продуктивність курей-несучок до 15%.

Благотворно впливають гумінові речовини при відгодівлі свиней та великої рогатої худоби: знижується рівень захворювання тварин, підвищується ефективність засвоєння ними кормів.

Україна має значні родовища якісного торфу, який є дешевою сировиною для виробництва гумінової речовини. Ми 80% торфу використовуємо як паливо, а у світі торф є основним джерелом гумусу і сировиною біологічно активних речовин. Ця дешева сировинна база, на думку керівника Проблемної лабораторії Дніпропетровського агроуніверситету, члена Міжнародного товариства з торфу Л. М. Степченко, має стати основою у виробництві гумінової речовини, яка так необхідна нашим збідненим чорноземам, нашому занедбаному тваринництву.

Консервативне мислення наших аграріїв, на жаль, є величезним гальмом у вирішенні цієї проблеми. Щоб зрушити це питання «з мертвої точки», необхідно проводити широку просвітницьку роботу, розробити і прийняти Державну програму з використання гумінових речовин у сільському господарстві. Бо купувати в Росії природний газ - це одне, а платити їхнім виробникам великі гроші за гумінові речовини, без яких наш аграрний комплекс не обійдеться, означає зізнатися в повній своїй безпорадності та неспроможності дати самим собі раду...

Юрій ПШЕНИЧНИЙ

Дніпропетровськ