Аграрний тиждень. Україна
» » ЗЕМЛЯ – НАШЕ БАГАТСТВО І НАША ТРИВОГА
» » ЗЕМЛЯ – НАШЕ БАГАТСТВО І НАША ТРИВОГА

    ЗЕМЛЯ – НАШЕ БАГАТСТВО І НАША ТРИВОГА


    Скарб. В Україні найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи, які займають 2/3 ріллі. За різними оцінками, це від 6 до 15% світового запасу чорноземів, які становлять найбільш родючу частину ґрунтів.

    Сто років тому чорноземи Миколаївської області містили в середньому 5,6-8% гумусу, сьогодні – 3,78%. Якщо в ґрунті – 0,5% гумусу, це вже не чорнозем. Миколаївська область належить до зони степу, де переважають чорноземи південні, звичайні темно-каштанові з переважно важкосуглинковими та легкоглинистими механічними складовими. Основною ґрунтоутворюючою породою плакорних ґрунтів є леси і лесоподібні суглинки. Причому тут існує чітка закономірність зміни ґрунтового покриву відповідно до посушливості клімату.
    Геоструктурна будова степу неоднорідна: південна частина її розташована на Причорноморській низовині, на півночі виділяються Придніпровська височина.
    Така будова рельєфу і характер атмосферних процесів зумовлюють специфіку ерозійних процесів.
    Ерозія ґрунтів – це руйнування їх водою, вітром та в процесі обробітку. Вітрова ерозія ґрунтів (дефляція) виникає у разі сильних поривів, які видувають орний шар, внаслідок чого знижується родючість. Дефляція може бути повсякденною та виникати під час пилових бурь. Повсякденну дефляцію спричиняють вітри навіть малих швидкостей (5 м/с), незважаючи на свою непомітність та повільність, проте збитки від цього явища суттєві.
    23-24 березня спостерігалася унікальна метеорологічна ситуація – швидкий вихід глибокого середземноморського циклону через Балкани на Чорне море і на Крим в стабільну антициклональну зону, яка утворилась на півдні Східної Європи. Виник фронтальний розділ зі штормовою зоною по лінії Кишинів-Миколаїв-Мелітополь зі значним баричним градієнтом, який характеризується неоднаковими швидкостями та знаками змін атмосферного тиску у приземному шарі атмосфери, який призвів до утворення сильних вітрів на всій території Миколаївської області. Швидкість поривів складала від 20 до 30 метрів на секунду, часом – до 40-45 метрів.
    Урагани почалися о 9:00 23.03.07 і закінчилися о 15:00 24.03.07 (див. карту). Внаслідок викладених причин виникла пилова буря, яка в першу чергу виявилася на зябу та посівах ранніх ярих культур.
    Цими агрофонами в Миколаївській області на момент початку пилової бурі було зайнято 797 тис.га, що складає 48% від площі ріллі. Враховуючи, що рілля займає в 84% площі області, від вітрової ерозії постраждало приблизно 40% території.
    Ерозійний процес – це оголення насіння, висіяного в ґрунт, пошкодження молодих сходів, заноси посівів пиловим ґрунтовим шаром, переміщення ґрунтового покриву з полів до лісонасаджень, узбіч доріг, низин, балок, ставків та водойм.
    Обстеження засвідчили, що втрати ґрунту з зябу та посівів ранніх ярових склали приблизно 200-300 т/га (2-4 см верхнього шару ґрунту). Тобто загальні втрати по області сягнули близько 150-240 млн. т ґрунту. Втрати гумусу становили 5,7-9,1 млн. тонн по області, або 71-114 тонн гумусу на 1 га еродованої ріллі.
    Проведені дослідження вмісту поживних елементів та гумусу в наносах на території 9 районів області показали: в середньому загальний вміст азоту – 1500 мг на 1 кг наносів, нітратного азоту – 6 мг на 1 кг, рухомого фосфору – 108 мг на 1 кг, рухомого калію – 222 мг на 1 кг, гумусу – 3,8 %.
    Причина цього явища – високий рівень розораності – 82%, укрупнення полів, розширення посівів просапних культур, зокрема соняшника, скорочення площ багаторічних трав, негативний стан лісозахисних смуг.
    Враховуючи ситуацію, що склалася, слід відзначити: агрохіміки-ґрунтознавці, вчені-практики добре обізнані про сучасний стан чорноземів, а саме про те, що він уже не відповідає традиційним уявленням про їхню родючість. Майбутнє таких ґрунтів, якщо не зміниться ставлення до них, викликає велике занепокоєння.
    Відновити гумус там, де його втрачено, практично неможливо. Забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах України у колишні, кращі часи (1986-1990 рр.), коли вносилося 148 кг мінеральних та 8,6 т органічних добрив на гектар, здійснювалося за рахунок підвищення доз гною. Проте неважко зрозуміти безпідставність цих заходів, оскільки з 1 тонни гною утворюється 42-59 кг гумусу, а для відновлення щорічних втрат потрібно вносити більше 400 млн. тонн, що не вдавалося досягти і в успішні роки. Світова практика не знає прикладу, коли б вдалося створити гумус там, де його ніколи не було і де природа не створила його за тисячі років.
    Хочу наголосити, що сьогодні в Україні ніхто не несе відповідальності за те, що родючість ґрунтів знижується, а деградація посилюється. І навіть новий власник при одержанні землі не бере на себе відповідальності за її родючість. Усе це призвело до невідповідності між реальним станом справ і положенням Конституції, де записано, що держава зобов'язана турбуватися про землю як про найбільше багатство українського народу.

    ДО РЕЧІ: У «Аграрному тижні.ua» №7/2007 ми вже писали про необхідність створення державної служби охорони родючості ґрунтів. Наразі фахівцями МінАП проект постанови вже підготовлено і найближчим часом його буде передано на розгляд до Кабміну.

    Ганна МАКАРОВА,
    директор Миколаївського ПТЦ «Облдержродючість», кандидат с/г наук





    Схожі новини
  • Грунти України щорічно втрачають у середньому 500-700 кг гумусу на гектарі - експерти
  • Гумус і родючість ґрунтів
  • Родючі ґрунти - здорова нація
  • Родючість Ґрунтів потребує охорони
  • Земля турботи нашої

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

ЗЕМЛЯ – НАШЕ БАГАТСТВО І НАША ТРИВОГА


Скарб. В Україні найбільш поширеними ґрунтами є чорноземи, які займають 2/3 ріллі. За різними оцінками, це від 6 до 15% світового запасу чорноземів, які становлять найбільш родючу частину ґрунтів.

Сто років тому чорноземи Миколаївської області містили в середньому 5,6-8% гумусу, сьогодні – 3,78%. Якщо в ґрунті – 0,5% гумусу, це вже не чорнозем. Миколаївська область належить до зони степу, де переважають чорноземи південні, звичайні темно-каштанові з переважно важкосуглинковими та легкоглинистими механічними складовими. Основною ґрунтоутворюючою породою плакорних ґрунтів є леси і лесоподібні суглинки. Причому тут існує чітка закономірність зміни ґрунтового покриву відповідно до посушливості клімату.
Геоструктурна будова степу неоднорідна: південна частина її розташована на Причорноморській низовині, на півночі виділяються Придніпровська височина.
Така будова рельєфу і характер атмосферних процесів зумовлюють специфіку ерозійних процесів.
Ерозія ґрунтів – це руйнування їх водою, вітром та в процесі обробітку. Вітрова ерозія ґрунтів (дефляція) виникає у разі сильних поривів, які видувають орний шар, внаслідок чого знижується родючість. Дефляція може бути повсякденною та виникати під час пилових бурь. Повсякденну дефляцію спричиняють вітри навіть малих швидкостей (5 м/с), незважаючи на свою непомітність та повільність, проте збитки від цього явища суттєві.
23-24 березня спостерігалася унікальна метеорологічна ситуація – швидкий вихід глибокого середземноморського циклону через Балкани на Чорне море і на Крим в стабільну антициклональну зону, яка утворилась на півдні Східної Європи. Виник фронтальний розділ зі штормовою зоною по лінії Кишинів-Миколаїв-Мелітополь зі значним баричним градієнтом, який характеризується неоднаковими швидкостями та знаками змін атмосферного тиску у приземному шарі атмосфери, який призвів до утворення сильних вітрів на всій території Миколаївської області. Швидкість поривів складала від 20 до 30 метрів на секунду, часом – до 40-45 метрів.
Урагани почалися о 9:00 23.03.07 і закінчилися о 15:00 24.03.07 (див. карту). Внаслідок викладених причин виникла пилова буря, яка в першу чергу виявилася на зябу та посівах ранніх ярих культур.
Цими агрофонами в Миколаївській області на момент початку пилової бурі було зайнято 797 тис.га, що складає 48% від площі ріллі. Враховуючи, що рілля займає в 84% площі області, від вітрової ерозії постраждало приблизно 40% території.
Ерозійний процес – це оголення насіння, висіяного в ґрунт, пошкодження молодих сходів, заноси посівів пиловим ґрунтовим шаром, переміщення ґрунтового покриву з полів до лісонасаджень, узбіч доріг, низин, балок, ставків та водойм.
Обстеження засвідчили, що втрати ґрунту з зябу та посівів ранніх ярових склали приблизно 200-300 т/га (2-4 см верхнього шару ґрунту). Тобто загальні втрати по області сягнули близько 150-240 млн. т ґрунту. Втрати гумусу становили 5,7-9,1 млн. тонн по області, або 71-114 тонн гумусу на 1 га еродованої ріллі.
Проведені дослідження вмісту поживних елементів та гумусу в наносах на території 9 районів області показали: в середньому загальний вміст азоту – 1500 мг на 1 кг наносів, нітратного азоту – 6 мг на 1 кг, рухомого фосфору – 108 мг на 1 кг, рухомого калію – 222 мг на 1 кг, гумусу – 3,8 %.
Причина цього явища – високий рівень розораності – 82%, укрупнення полів, розширення посівів просапних культур, зокрема соняшника, скорочення площ багаторічних трав, негативний стан лісозахисних смуг.
Враховуючи ситуацію, що склалася, слід відзначити: агрохіміки-ґрунтознавці, вчені-практики добре обізнані про сучасний стан чорноземів, а саме про те, що він уже не відповідає традиційним уявленням про їхню родючість. Майбутнє таких ґрунтів, якщо не зміниться ставлення до них, викликає велике занепокоєння.
Відновити гумус там, де його втрачено, практично неможливо. Забезпечення бездефіцитного балансу гумусу в ґрунтах України у колишні, кращі часи (1986-1990 рр.), коли вносилося 148 кг мінеральних та 8,6 т органічних добрив на гектар, здійснювалося за рахунок підвищення доз гною. Проте неважко зрозуміти безпідставність цих заходів, оскільки з 1 тонни гною утворюється 42-59 кг гумусу, а для відновлення щорічних втрат потрібно вносити більше 400 млн. тонн, що не вдавалося досягти і в успішні роки. Світова практика не знає прикладу, коли б вдалося створити гумус там, де його ніколи не було і де природа не створила його за тисячі років.
Хочу наголосити, що сьогодні в Україні ніхто не несе відповідальності за те, що родючість ґрунтів знижується, а деградація посилюється. І навіть новий власник при одержанні землі не бере на себе відповідальності за її родючість. Усе це призвело до невідповідності між реальним станом справ і положенням Конституції, де записано, що держава зобов'язана турбуватися про землю як про найбільше багатство українського народу.

ДО РЕЧІ: У «Аграрному тижні.ua» №7/2007 ми вже писали про необхідність створення державної служби охорони родючості ґрунтів. Наразі фахівцями МінАП проект постанови вже підготовлено і найближчим часом його буде передано на розгляд до Кабміну.

Ганна МАКАРОВА,
директор Миколаївського ПТЦ «Облдержродючість», кандидат с/г наук





Схожі новини
  • Грунти України щорічно втрачають у середньому 500-700 кг гумусу на гектарі - експерти
  • Гумус і родючість ґрунтів
  • Родючі ґрунти - здорова нація
  • Родючість Ґрунтів потребує охорони
  • Земля турботи нашої

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.