Україна Поліссям приростає

20 February, Розділ Агрополітика, переглядів 8 777

Про проблеми багатостраждального українського Полісся, в тому числі Рівненського, писано-переписано.

Самих проблем від того, на жаль, не поменшало: Закон "Про Полісся", як особливе соціально-культурне утворення, давно на часі. Втім, за великим рахунком, у всі часи проблеми вирішують не закони та постанови, а порядні люди, які, на відміну від політиків, лю***ть не себе в Україні, а Україну в собі. Тому й прагнуть перетворити шматочок отого, найріднішого і найдорожчого Полісся, на територію достатку й добра. Сподіваючись лише на власний розум, працьовиті руки та Боже благословення.

Бажання збуваються у Вітковичах

У селі Вітковичі Березнівського району людські бажання перетворюються на життєві реалії вже сьогодні. І не лише з Божою поміччю - люди тут мають власний рецепт порятунку від політичних торнадо та економічних цунамі, які, на жаль, у столиці не стихають. Головні його складові - генетична любов до малої батьківщини та невтомна праця на рідній землі. Сільський бюджет цього поліського села, що знаходиться неподалік від райцентру Березне, наповнюють 5 пилорам, 3 деревообробні цехи, кузня, два підприємці, що виро***ють тротуарну плитку та бетонні огорожі, столярний цех, три млини, 12 закладів торгівлі. Але й це ще не все: на очах виростають сучасний торговельний центр та... салон краси. «Навіщо долати 7 кілометрів бруківки до Березного, коли і масаж, і солярій можна мати тут таки, в селі?» - кажуть місцеві красуні. А те, що на рівненському Поліссі живуть справжні красуні, влучно підмітив Олександр Купрін: десь із цих місць, кажуть старожили, і писав він свою незабутню "Олесю"...

Перші гроші - в 10 років

Молодий підприємець Юрій Пилипака свої перші гроші заробив ще у 10 років: - Родом я з багатодітної сім'ї, нас у батька й матері - 12, тож доводилося нелегко. Вже у п'ятому класі я рубав дрова, потім заготовляв шкури ВРХ, а потім під час літніх канікул їздив на заробітки в Росію. На зароблені гроші придбав будматеріали для своєї майбутньої хати - такий подарунок зробив собі на 18-річчя... Інститутів Юрко не закінчував, зате зумів налагодити виробництво сучасної тротуарної плитки, яка нині в попиті та, відповідно, в ціні. Тож уже за кілька років звів ошатне помешкання, яке більше нагадує закордонний дім, аніж традиційну поліську хату, придбав сучасне авто, одружився, діждався сина. І, звісно ж, посадив на новому обійсті дерево... Сільський голова Галина Миронець не нахвалиться, як багато він допомагає сільській громаді: й біля дитсадка плитку поклав, і біля амбулаторії.

Свій до свого по своє

Творіння рук і фантазії вітковицьких ковалів теж неабияк прикрашають людські обійстя та заклади соціальної сфери. А від кованих воріт, що ведуть до міського стадіону в Березному, як мовиться, очей не відірвати.
-Ми навіть не задумувались, де замовити оригінальні ковані ворота: звісно ж, у вітковицьких майстрів, - каже заступник голови Березнівської райдержадміністрації Віталій Лашта. - Зрештою, в нашому районі завжди жили за відомим українським прислів'ям "Свій до свого по своє".Навіщо нам віддавати за межі району бюджетну копійку, зароблену спільною працею його жителів? Ковалі, які самі називають себе художниками, що працюють із металом, не відстають від Юрія Пилипаки: приміром, Олександр Штиба щойно одружився, а вже будується за проектом, не гіршим, ніж у Юрія. Сучасні сільські новобудови створюють принципово новий імідж сучасного Полісся і нагадують щонайменше передмістя Києва, аніж поліську глибинку. alt

Та найголовніша відмінність її в тому, що вітковицькі новобудови просто-таки дзвенять дитячим багатоголоссям: багатодітними сім'ями тут нікого не здивуєш - традиція. Якщо торік за вічну межу відійшло 27 вітковичан, то благословилося на світ - 60. У 123 сім'ях виховується від 3 до 12 дітей. 135 вітковицьких жінок цілком законно претендують на статус матерів-героїнь. Щоправда, всі необхідні документи вже другий рік поспіль в Секретаріаті Президента...

Як у весняному квітнику

На обійсті Леоніда та Людмили Тихончуків, ніби у весняному квітнику: двір буяє різнобарв'ям дитячих голівок та яскравого вбрання. Бог послав Тихончукам 6 донечок і 2 синочки. Мама з двома старшими дітьми до райцентру поїхала, тож аби сфотографуватись на згадку, батько потривожив навіть наймолодшого козака, йому щойно виповнився місяць. У хаті в Тихончуків - ідеальна чистота й порядок, автономне газове опалення, сучасний ремонт, усі зручності. - Газ - вирішення багатьох наших проблем, - коментує сільський голова. - Подивіться, які сучасні ремонти ро***ть наші люди. Та й у дитсадку, який ми цього року об'єднали із середньою школою в навчально-виробничий комплекс, теж тепло. Заходимо пересвідчитись. Дітвора солодко спить, прикрита легкими різнобарвними ковдрами... От вам і глибинка!

Лелеки у вирій не відлітають

-Мабуть, таки є над нами Боже провидіння, та й сама історія, схоже, прихильна до села, - вголос роздумує сільський краєзнавець і водночас народний цілитель Микола Калінчук. - Ви наші дуби бачили? Одному з них, якого ми назвали «дуб-прадід», понад тисячу років - це найстаріший дуб Європи та, мабуть, і світу! Окружність його крони - 11 метрів, а стовбура біля землі - майже 10! Інший, «дуб-дід», ще донедавна мав дупло, в якому спокійно поміщалося 10 десятикласників - сам перевірив, коли був директором школи. Це дупло не раз рятувало людей під час війни. А ще ж є «дуб-батько» і «дуб-син» - і всі можуть претендувати на книгу рекордів Гіннеса. Мабуть, від землі, від тих дубів, і у наших людей така життєдайна сила. Хоч бувають вони на заробітках у далеких світах, але ж зароблене вкладають у розбудову рідного краю, відкривають свій сільський бізнес, який тримає на плаву їхні родини. Одне слово, творять добро, яке завжди повертається сторицею - навіть через покоління. alt

Справді, у Вітковичах нині немає жодного скільки-небудь потужного сільгосппідприємства. Втім, землі не облогують: вони давно розпайовані і обро***ються так, що будь-яке господарство позаздрить! Адже в приватній власності людей 12 комбайнів, 100 тракторів, 300 легкових автомобілів. Картопля на цих піщаних ґрунтах виростає величезна, та ще ж і смак який неповторний має! - Люди вміють і хочуть господарювати, - підсумовує сільський голова. - Кожен вимагає, щоб неодмінно 25 соток землі під індивідуальне житлове будівництво виділяли та ще й у центрі села. Під забудову ж іншого характеру ми продаємо землю виключно з аукціонів - нещодавно 4 ділянки продали під магазини, салон краси... За останню з них до сільського бюджету надійшло 52 тис. гривень. Тож маємо за що розширити нашу лікарську амбулаторію з денним стаціонаром, створити відповідні умови для пацієнтів, лікаря, фельдшерів. alt

Ось так, уміло і, головне, мудро поєднуються в одному поліському селі сучасні тенденції та підходи до життя із традиціями, які тут ревно плекають і передають із покоління в покоління. Родина Рабчуків, яка займається ткацтвом, в особливій пошані. Виткані прабабусиним способом доріжки та рушники аж ніяк не псують європейських обрисів сільських обійсть, а лише надають їм неповторного поліського колориту. І служать справжніми оберегами на вітковицьких весіллях, яких, не зважаючи на минулий високосний рік, у селі було, як ніколи, багато. Тож лелеки, здається, просто не відлітають звідси у вирій: Україна Поліссям приростає.

Ігор МОМОТЮК