До 1 квітня 2008 року діятиме заборона на ввезення м’яса і м’ясної продукції, призначенних для переробки за давальницькими схемами. Таке рішення прийняв Кабінет Міністрів України, підписавши постанову №1351 «Про тимчасову заборону ввезення окремих видів давальницької сировини на митну територію України та проведення операцій з її переробкою».

Уряд вже вкотре від початку року забороняє ввезення м’ясосировини за давальницькими схемами. Попередня заборона була введена з 13 квітня і строк її дії завершився 1 вересня.
Активно підтримують дії уряду на цьому ринку представники тваринницьких господарств. Про це вони заявили на нещодавній прес-конференції, яка відбулася в Національному інформагентстві «Укрінформ».
Так, голова Комітету з питань захисту внутрішнього ринку Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів України, голова ради директороів Асоціації «Союз птахівників України» Олександр Бакуменко підкреслюв, що за 10 місяців 2007 року зростання виробництва м'яса бройлерів склало 24 % (80,5 тис. т), а м'яса свинини – 36 % (46 тис. т). Весь приріст м'ясної продукції забезпечили великотоварні підприємства галузей птахівництва і свинарства.

Сьогодні від рівня родючості ґрунтів залежить рівень виробництва сільгосппродукції, імідж аграрної держави та, в решті решт, її продовольча безпека.

Ситуація із родючістю ґрунтів залишається надзвичайно складною. Тому основним нашим завданням є пошук реальних шляхів вирішення проблем пов’язаних зі збереженням національного багатства – ґрунтів.
За останніх п’ять років мінеральних добрив вносилось в ґрунт в середньому близько 500 тис. тонн. В 1990 році, для порівняння, внесли 4,2 млн. т мінеральних добрив у поживній речовині, і лише зерна отримали понад 50 млн. т, не враховуючи солідних врожаїв по решті культур. Порівнюючи ці показники, можна констатувати: нині виробництво продукції відбувається, в основному, за рахунок природної родючості, а отже, триває виснажливе використання ґрунтів.

Протягом всього періоду свого існування люди намагалися зберегти найбільше багатство, яке дала їм природа – родючість ґрунтів. На думку відомого німецького вченого Ю. Лібіха, саме родючість ґрунтів визначає багатство і могутність країни.

„Виникненням і загибеллю народів управляє один той самий закон природи. Відбирання у країн умов, що визначають їх родючість, викликає їх загибель. Підтримка ж цих умов забезпечує країнам довге існування, багатство і могутність”, - писав Лібіх ще у 1840 році.

Міська молодь в переважній більшості не знає, який вигляд має хміль. І народна пісня «Ой хмелю мій, хмелю, хмелю зелененький» швидше асоціюється у неї з «зеленим змієм», аніж з рослиною.

Проте що тут вдієш? Нині рідко де побачиш, як культивується хміль. Он у нас, на Хмельниччині, залишилося лише одне господарство, яке його вирощує. А тому можливість побувати на збиранні хмелю наші кореспонденти розцінили як унікальну. Отже, Пасічна, Старосинявський район.
Втім, і старші люди подивувалися б тим новинкам, які з’явилися у хмелярстві. Ще не так давно на плантаціях переважала ручна праця. Вручну садили саджанці, вручну розкопували приорані на зиму кореневища, вручну відрізали стебла…
Без найманої сили господарство ну ніяк не могло обійтися. Але останнім часом люди проторували стежку в Італію й Португалію, ті заробітки їм стали вигідніші. Купу грошей вкладено господарством у створення плантацій, встановлення нових хмелешпалер, в придбання комбайнів та їх реконструкцію, а тут постала нова дилема: вирощувати хміль чи ні.

Ви хоч раз були на «Дні поля» у «Асканійському»? Ні? Дарма, скажу я вам. Немов загублене серед херсонських степів, господарство є справжнім острівцем високої культури ведення землеробства і вирощування продуктивних тварин.

Тут є чого повчитись і тому, хто лишень починає свій аграрний бізнес, і тому, хто працює в сільському господарстві не перший рік.
Свого часу на землях навколо села Тавричанка Каховського району господарював радгосп «Асканійський». В області він рахувався таким собі середнячком. Його майбутній керівник – Віра Найдьонова – тоді була головою сільради Тавричанки. Мала і має непосидючий, енергійний характер. Тому альтернативи її керівництва «Асканійським» просто не було.
А поставивши саме на Віру Опанасівну, виграли всі. І працюючі підприємства. І жителі села. І Українська академія аграрних наук, бо саме в системи академії функціонує господарство.

Беспечность и медлительность украинцев могут сыграть с ними злую шутку.

Неожиданно хороший урожай 2007 года в России аналитики и трейдеры объясняют стечением обстоятельств и недооценкой скорости внедрения новых технологий в агробизнесе. В то время как Европа, Америка и Австралия пострадали от засухи, и неурожай сказался на продуктах не только растениеводства, но и животноводства, Россия собрала больше, чем планировала. Минсельхозпрод официально подтвердил, что ожидаемый сбор зерновых на уровне 74-75 млн. т в действительности составил 79,5 млн. т (в бункерном весе, до обработки - от 80 до 85 млн. т).
Освоение новых технологий земледелия определено рамками Национального проекта «Развитие АПК». И если еще несколько лет назад тему ресурсосбережения в растениеводстве робко и несмело затрагивали только прогрессивно настроенные хозяйства, то с начала этого года за освоение новых подходов активно взялись целые субъекты Российской Федерации.

Міська молодь в переважній більшості не знає, який вигляд має хміль. І народна пісня «Ой хмелю мій, хмелю, хмелю зелененький» швидше асоціюється у неї з «зеленим змієм», аніж з рослиною.

Проте що тут вдієш? Нині рідко де побачиш, як культивується хміль. Он у нас, на Хмельниччині, залишилося лише одне господарство, яке його вирощує. А тому можливість побувати на збиранні хмелю в селі Пасічна, Старосинявського району, наші кореспонденти розцінили як унікальну.
Втім, і старші люди подивувалися б тим новинкам, які з’явилися у хмелярстві. Ще не так давно на плантаціях переважала ручна праця. Вручну садили саджанці, вручну розкопували приорані на зиму кореневища, вручну відрізали стебла…

Використання коштів за бюджетними програмами, передбаченими Державним бюджетом на 2007 рік. Такою була тема наради, яку провів днями заступник міністра аграрної політики України Юрій Лузан.
На нараді обговорювалися питання використання коштів, що були виділені за рахунок резервного фонду державного бюджету в сумі 120 млн. грн., для надання часткової фінансової допомоги сільськогосподарським підприємствам, що зазнали збитків внаслідок пилових буревіїв та градобою, а також запровадження автоматизованої системи моніторингу використання бюджетних коштів в розрізі регіонів.

Особисто я розпочинала приватну ветеринарну практику 10 років тому, і можу впевнено сказати, що зробити тоді це було зробити набагато складніше, ніж зараз. Через умови отримування ліцензій та загального відношення різних контролюючих інстанцій до підприємців-початківців цього напрямку бізнесу.
Останнім часом умови для приватної ветеринарної практики покращуються, і, як результат, збільшується кількість ветеринарних фахівців, які працюють за ліцензією. Але їх кількість все одно набагато менша, ніж потребує наші галузі тваринництва. Особливо це стосується співвідношення працюючих спеціалістів ветеринарної медицини державної служби і приватників (складає близько 7:1).

Світ знає цю священну рослину північноамериканських прерій досить давно. Американці вивчали її та виготовляли з неї унікальні лікувальні препарати ще в позаминулому столітті. В Європі про неї стало відомо 130 років тому завдяки німецькому вченому Герхарду Мадаусу. В Україну насіння ехінацеї вперше привезли з Німеччини після Великої Вітчизняної.
Вирощували ехінацею в Березоточі Лубенського району Полтавської області на станції лікарських рослин, яка підпорядковувалась Всесоюзному Інституту лікарських та ароматичних рослин (м. Москва). На певний час інтерес до рослини згас. Згадали ж про неї аж після подій на Чорнобильській АЕС, коли з’явилась гостра потреба в імуномодуляторах.
Ехінацея, виявляється, якраз і цінна тим, що має унікальні імуномоделюючі властивості: препарати з неї здатні істотно підсилювати імунітет людини.
Сьогодні ехінацею, як біодобавку, з успіхом застосовують також у тваринництві, птахівництві, бджолярстві, навіть у рибоводстві. Зокрема, на Вінниччині гранулами з ехінацеї годують коропів.

На думку експертів, за останні десять років практично вдвоє скоротився парк кормо- та зернозбиральних комбайнів, на третину – парк тракторів. Що насправді відбувається в технічному оснащенні аграрного сектору, коментує директор Департаменту інженерно – технічного забезпечення Мінагрополітики Микола Даценко.

ДАЦЕНКО: На жаль, ми мусимо констатувати, що сьогодні структура машинно-тракторного парку не відповідає ні кількісним, ні якісним вимогам.
За чисельністю наявний машинно-тракторний парк сільськогосподарських підприємств зменшився проти 1990 року удвічі й не задовольняє його технологічні потреби. До необхідної кількості маємо лише дві третини тракторів та комбайнів. Близько 85% основних видів техніки експлуатується поза амортизаційними строками, майже дві третини техніки має вік 20 і більше років.

Продовження теми. Початок читайте в попередніх номерах Аграрного тижня;

Перехід як на мінімізовані технології обробітку грунту, так і на технології “прямої” сівби вимагає від виконавців високої професійної підготовки, строгого дотримування технологічної дисципліни і відповідного забезпечення технічними засобами і технологічними матеріалами. Якщо класичний полицевий обробіток грунту дає можливість згладжувати порушення зазначених вимог, то в умовах застосування новітніх технологій названі недоліки будуть проявлятись катастрофічно.

Семінар фермерів, на якому обговорювалися стан та перспективи розбудови Асоціації фермерів і приватних землевласників України, відбувся у Києві. Обговорити проблеми існування своєї організації приїхали представники фермерських господарств з усіх областей країни.

Свої позиції та бачення розвитку фермерських господарств учасники семінару висловлювали у контексті Державної цільової програми розвитку села до 2015 року. Генеральний директор Центру аграрних реформ, доктор економічних наук, професор Любов Молдаван, зокрема, проаналізувала розвиток фермерської справи в Україні у порівнянні з Францією. «Адже з Францією ми близькі по території, сільськогосподарським угіддям та навіть менталітетом, – зазначила доповідачка, - тому найкраще спрогнозувати ефективні напрямки подальшого розвитку фермерства в Україні можна саме на прикладі цієї держави».

Здобути аграрну освіту – почесно і престижно. Сьогодні це підтверджує пильна увага держави до навчальних закладів, що готують майбутніх фахівців-аграріїв. Ми маємо за мету розпочати цикл матеріалів, присвячених діяльності ВНЗ Мінагрополітики України.
Свою розповідь починаємо з Луганського національного аграрного університету, який впевнено посідає чільне місце серед навчальних закладів України.
Історія та сьогодення
У цьому році Луганський національний аграрний університет відзначає своє 86-річчя. Історичне коріння ЛНАУ йде углиб ХІХ сторіччя, починаючи із відкриття в 1826 році Луганської зразкової казенної сільськогосподарської ферми – першого науково-методичного й аграрного центру в Донбаському регіоні, що відповідав європейським нововведенням ХІХ сторіччя. Центр поклав початок системній роботі в краї з пропаганди передових методів сільськогосподарського виробництва й опанування навичок роботи на землі. За цей час він перетворився на багатопрофільний навчальний заклад найвищого IV рівня акредитації з підготовки висококваліфікованих фахівців.

Як відомо, молочне скотарство - одна із стратегічних галузей тваринництва України, що визначає продовольчу безпеку держави, якість харчування населення та має високий експортний потенціал. На черговому засіданні колегії Мінагрополітики розглядався проект «Програми розвитку молочного скотарства України до 2015 року». Оскільки програма зачіпає інтереси багатьох представників ринку молочної продукції, в обговоренні взяли участь представники усіх галузевих віток.
Довідково:
Споживання молока та молочних продуктів (2002-2006 р.р) в Україні на одну особу становило 220-230 кг -за рік ( к 1990 р. - 373 кг) при раціональній нормі - 380 кг ( мінімальна - 340 кг). Фактичний фонд споживання становив 10,8-10,6 млн. тонн у рік (59 % до раціональних норм).

Стан галузі на сьогодні
Як зазначалося учасниками засідання, виробництво молока за останні роки знаходиться в межах 14,1 - 13,2 млн. тонн. Основні обсяги виробництва молока - 81 % зосереджені в особистих господарствах населення. З них 89,4 % (за вибірковими даними) утримують по 1-2 корови, що не дає можливості технологічно забезпечити якість молока (це молоко приймається переробними підприємствами лише II ґатунку). У загальних заготівлях переробних підприємств молоко господарств населення становись близько 65 %, а сільськогосподарських підприємств, відповідно, лише 35 %, з якого 97 % - молоко вищого та І ґатунку.