Вплив енергетичних культур на родючістьґ

16 July, Розділ Рослинництво, переглядів 8 051

Початок статті читайте у попередньому номері газети.

Не меншої шкоди при беззмінних посівах чи значній насиченості згадуваними культурами сівозмін завдають хвороби: цукровому буряку – кореневі гнилі, борошниста роса, церкоспороз; ріпаку – некроз кореневої шийки, біла і сіра гниль, пероноспороз; соняшнику – склеротинія, сіра гниль, альтернаріоз, фомопсис. Втрати врожайності в середньому становлять 20-40 відсотків.

Збільшення в структурі посівних площ цукрового буряку і соняшнику призводить до підвищення засміченості посівів. Використання озимого і ярого ріпаку знижує забур’яненість наступних культур на 40-50%. На посівах соняшнику розвивається рослина-паразит – вовчок.

За дослідженнями багатьох науковців, найбільш негативний вплив на водно-фізичні й хімічні властивості ґрунту мають такі культури як цукровий і кормовий буряк, соняшник і кукурудза на зерно. При вирощуванні цукрових буряків встановлено погіршення структурно-агрегатного складу, ущільнення ґрунту, що зумовлено надмірною технізацією сучасних інтенсивних технологій вирощування і збирання цієї культури через зростання їх багатоопераційності. Крім того, внаслідок пізнього збору врожаю соняшнику та цукрового буряку скорочуються площі, придатні до посівів озимих восени.

Порівняно з цукровими буряками і соняшником, ріпак не має суттєвого негативного впливу на властивості ґрунтів, але разом із тим за повторних посівів ріпаку на одному полі зменшується врожай насіння. Дослідженнями ряду наукових закладів встановлено: вирощування ріпаку в монокультурі негативно впливає на рівень урожайності навіть при внесенні достатньої кількості добрив і належному захисті посівів від хвороб, шкідників і бур’янів. Ріпак можна повернути на попереднє поле не раніше, ніж через 3-4 роки, а за деякими даними – навіть через 9 років.

Проблема ефективного використання родючості ґрунту за рахунок бездефіцитного балансу гумусу сьогодні достатньою мірою не може бути вирішеною. Оскільки внаслідок неправильної, а то і хижацької експлуатації в останні десятиліття його запасам завдано таких втрат, які можуть бути компенсовані тільки суттєвим щорічним збільшенням надходження органічних добрив спочатку для відновлення гумусу, а потім і збільшення на основі розробки та реалізації відповідної державної програми. Адже масштаби втрат гумусу величезні. За останні 100 років вони, наприклад, на чорноземних ґрунтах у зоні бурякосіяння України перевищили 2-3%. І темпи його втрат збільшуються.

За матеріалами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення кожні п’ять років ґрунти України втрачають 0,04% гумусу, по 6 мг/кг ґрунту рухомих сполук фосфору та калію, а за один рік – 350 кг гумусу, 3- 4 кг рухомих сполук фосфору та калію. Водночас у поліських і лісостепових районах збільшуються площі кислих ґрунтів.

Продовжується катастрофічна агрохімічна деградація та ерозія ґрунтів. Це сталося внаслідок високого рівня розораності сільськогосподарських угідь, розширення посівів просапних культур, спалювання соломи після збирання зернових культур, зменшення кількості внесення органічних і мінеральних добрив, а також через незадовільний стан лісозахисних смуг. Скорочення поголів’я в тваринництві призвело до зменшення площ посівів кормових культур, у тому числі однорічних і багаторічних трав.

До 1990 року інтенсивність деградаційних процесів значною мірою послаблювалася за рахунок збільшення обсягів використання органічних і мінеральних добрив, вапнування кислих та гіпсування солонцевих ґрунтів, інших заходів з підвищення родючості ґрунтів.

огіршується стан виробництва та внесення органічних добрив. У 2001-2007 роках внесення їх досягло критичної межі – близько 1 тонни на гектар посівної площі (мал. 1).

Малюнок 1. Динаміка внесення органічних добрив сільгосппідприємствами, т/га.

На третину скоротилися площі, де вносилися мінеральні добрива. В 2001-2005 роках їх було внесено, в середньому, 451 тис. т (24,5 кг/га). До того ж, незадовільним є співвідношення азоту, фосфору та калію, яке становить 1:0,2:0,2 при науково обґрунтованому співвідношенні N:P:K – 1:0,8:0,7.

В останні роки (2005-2007 рр.) намітилася тенденція до збільшення внесення міндобрив. Їх внесено у 2007 році 896 тис. т або 51 кг/га (мал. 2).

Малюнок 2. Динаміка внесення міндобрив під урожай сільгоспкультур, кг/га.

Споживацьке ставлення до ґрунтів обернулося тим, що понад 30 млн. га земель сільськогосподарського призначення нині визнано деградованими, а від 14 до 17 млн. – ерозійно небезпечними. Щорічні втрати ґрунту становлять, у середньому, 15-20 тонн з гектара. Тобто тільки внаслідок ерозії з 1 гектара назавжди втрачається 450- 500 кг найголовнішого показника родючості ґрунту – гумусу, близько 1,6- 2,0 кг рухомих сполук фосфору та калію. Крім цього у результаті ерозії втрачається і значна частина інших макро- й мікроелементів, погіршуються водно-фізичні та екологічні властивості ґрунтів.

У сучасних умовах втрати енергії, яка міститься в органічній речовині ґрунту та елементах живлення, у п’ять разів перевищують її відновлення внесенням органічних і мінеральних добрив. Тому заорювання пожнивно-кореневих решток – однин із резервів поліпшення балансу гумусу.

У середньому по Україні щорічно після збирання основних агрокультур на полях заорюється приблизно 40-60 тис. т пожнивно-кореневих решток, що рівноцінно 3-4 тоннам на гектар гною. Тобто, за рахунок пожнивно-кореневих решток на 1 га в середньому утворюється 150- 200 кг гумусу (мал. 3).

Малюнок 3. Надходження органічної речовини із кореневими рештками основних сільгоспкультур, т/га (у перерахунку на гній).

Тому важливо у сільськогосподарський кругообіг включати й інші органічні джерела (солома, сидерати, сапропелі тощо).

Тож збереження та підвищення родючості ґрунту, а також жорсткий контроль за сільськогосподарською діяльністю господарчих формувань всіх форм власності, законодавче введення відповідальності за порушення в цій сфері – нині одне з найактуальніших і найважливіших завдань для відповідних державних органів України.

О.А. ДЕМИДОВ,

директор Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики;

В.О. ГРЕКОВ, кандидат с/г наук,

Л.В. ДАЦЬКО, кандидат с/г наук,

„Центрдержродючість”