Журналістам нашої газети пощастило висвітлювати перше виїзне засідання Координаційної ради з питань аграрної політики при Кабінеті Міністрів України, що відбулося нещодавно на Київщині (репортаж про цю подію під назвою «ЗАРАДИ СПІЛЬНОЇ СПРАВИ» читайте в «Аграрному тижні. Україна» №20). Ця непересічна подія відбувалася на базі компанії «АМАКО». І чому саме у Вас? – із цього запитання ми й розпочали бесіду з генеральним директором «АМАКО» Віталієм Скоциком.

        -  Це запитання було б доцільніше переадресувати Координаційній Раді з питань аграрної політики при Кабінету Міністрів, - з посмішкою повів Віталій Євстафійович й аргументував урядове рішення власне так: - На мою думку, місцем проведення Координаційної ради нашу компанію обрали через її специфіку. Образно кажучи, ми не належимо до тих багатьох фірм, що працюють за принципом «купи – продай». 

Поява і розвиток органічних продуктів за кордоном пов’язані зі зростанням добробуту населення, коли, піддаючись якісним змінам, підвищується купівельний попит на «здорову» їжу.

Сільське господарство цих країн готове задовольнити цей попит, оскільки в умовах перевиробництва фермери активно шукають нові ніші. Рівень продуктового самозабезпечення в США і Франції – 100%, Німеччині – 93, Італії – 78%. Для України рівень продовольчої залежності перевищує гранично допустиме значення – 30%.

Стандарт EurepGAP є добровільною, логічно завершеною системою, яка максимально зменшує можливість виникнення ситуації, що загрожувала б якимось чином безпечності вирощеного урожаю.

Сам стандарт має модульну структуру. Тобто, критичні точки контролю, за якими проводиться інспекція, згруповані в спеціальні тематичні модулі. Остання версія стандарту має 9 модулів:

Модуль 1: «Контрольні пункти для господарства в цілому».

Модуль 2: «Контрольні точки для сертифікації культур в цілому».

Модуль 3: «Контрольні точки для сертифікації культур для комбайнового збирання».

Модуль 4: «Контрольні точки сертифікації фруктів і овочів».

Модулі 5-9: «Контрольні точки для сертифікації тваринництва».

У світовій літературі історію контрольно-насіннєвої справи пов’язують із прізвищем німецького вченого-рослинника Фрідріха Ноббе, який у 1869 році в саксонському місті Таранда створив першу в світі лабораторію по визначенню якості насіння.

Насіннєвий контроль забезпечує оцінку посівних і врожайних властивостей насіння, є гарантом дотримання стандартних норм якості насіння у виробництві. Які б не були успіхи в селекції, якщо не буде сильної мережі насінництва, ми можемо загубити всі успіхи в селекції.

Донедавна придатність посівного матеріалу до сівби інструментально не визначалась, хоча про роль насіння в одержанні високого врожаю знали давно. Народна мудрість говорить: „що посієш – те й пожнеш”. Приватна торгівля насінням будувалась на принципі: „не обдуриш – не продаси”. Траплялись випадки підмішування в насіння піску, який своєю вагою збільшував вагу насіння. Інколи старе насіння, яке мало тьмяний вигляд, обро***ли рослинною олією тощо. Для боротьби з цими та іншими явищами в 70 роки ХІХ століття створюються контрольно-насіннєві лабораторії в Австрії, Данії, Швейцарії, в ряді інших країн Європи, США.

Держводгосп України спільно з Мінагрополітики провели в Чернігівській області виїзну нараду з питань використання меліорованих земель та захисту від шкідливої дії води.

Якщо ви подорожували Поліссям — Волинською, Рівненською, Житомирською або Чернігівською областями, то не могли не помітити, як сільгоспугіддя перерізують підозріло прямі й неширокі канали-річки, увінчані стелами з написом “Держводгосп України”. А між тим ці штучно створені канали є завершальним рівнем складної дренажної системи, де з десятків, а в межах регіону і з сотень тисяч гектарів збирається надлишок ґрунтових вод. Це запобігає підтопленням та сприяє високим урожаям на сільськогосподарських землях.